В українській
історії є чимало людей, які опинилися в центрі бурхливого політичного життя
завдяки потрясінням воєнного часу. Це, зокрема, стосується і Тараса Боровця.
Навколо цієї постаті нині точиться багато дискусій.
Довгий час
основним джерелом для розуміння подій, пов'язаних із життям Т.Боровця, були
його мемуари, що вийшли після Другої світової війни на Заході: «Кредо
революції» (Париж, 1946), «Збройна боротьба України (1917-1950)» та «Армія без
держави», яка була видана у 1981 році в Канаді й запропонована Вінніпезьким
інститутом дослідників Волині для публікації в Україні — на жаль, у значно
скороченому вигляді. Остання робота побачила світ у Львові в 1993 році. Деяким
доповненням до праць самого Боровця е спогади іншого учасника цих подій —
О.В.Шуляка «В ім'я правди» (Роттердам, 1947). Проте як і багатьом мемуарам, цим
роботам притаманні серйозні недоліки, зокрема, відсутність джерельної бази, що
не дає змоги названим вище працям мати документальний характер. Деяким
доповненням до згаданих робіт є праці західних дослідників - Володимира Косика
та Ярослава Гайваса.
