До 97-річниці завершення Першої світової війни

Сьогодні світ відзначає 97-річницю завершення Першої світової війни. Майже століття тому у Комп'єнському лісі представники Німеччини підписали ганебний для себе акт капітуляції. Перша світова була війною небачених на той час масштабів. У військовому конфлікті брали участь понад 30 держав світу, до лав збройних сил ворогуючих сторін було мобілізовано понад 60 млн. чоловік, шоста частина яких загинула. Людські життя стали платою за амбіції політиків та державних діячів ...

Минулого року разом з дітьми ми провели захід присвячений Першій світовій - у 2014 році відзначали 100-річницю початку війни, - але предметом обговорення стали не плани, причини чи наслідки війни, а образ людини - учасника і очевидця подій. Метою стало бажання продемонструвати учням усі жахи і трагедію війни через прочитання спогадів очевидців, листів солдатів, газетні замітки, фото. 

І сьогодні ми як ніколи зобов'язані відстоювати свою свободу, волю, незалежність, але не маємо права забувати, що війна - це найжахливіший винахід людства! 

Тема: Перша світова війна очима людини.

Мета: повторити причини, привід та хід воєнних дій Першої світової війни; за допомогою історичних документів дослідити ставлення і сприйняття народом масштабного військового конфлікту; продовжити розвивати уміння роботи з історичними джерелами, наочністю, розвивати критичне мислення та вміння висловлювати власне ставлення до війни як способу вирішення політичної кризи та методу впливу; виховувати учнів у дусі патріотизму та розумінні того, що війна це найгірший шлях до порозуміння, виховувати свідоме ставлення до життя як найціннішого дару.

Очікувані результати:

В процесі уроку учні  зможуть :

·                   Аналізувати причини розгортання війни та ставлення до цього населення;

·                   Аналізувати зміни настрою серед населення у ході війни;

·                   Пояснювати  зміну статусу жінки в суспільстві в період війни;

·                   Внесок жінок у хід військових дій;

·                   Узагальнювати основні політичні, економічні та світоглядні  наслідки Першої світової війни;

·                   Тлумачити та застосовувати  поняття і терміни.

Тип уроку: урок-конференція.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

 Добрий день, шановні гості та учні! 1 серпня 2014 року світ відзначив 100-річницю від дня початку одного з найбільших конфліктів – Першої світової війни.

1 серпня 1914 року стало чорним днем в історії Європи, адже саме тоді європейські народи стали на довгу і важку дорогу випробувань: за допомогою зброї намагалися вирішити територіальні питання, встановити політичний вплив і довести свою правоту.  Так, саме для НАСЕЛЕННЯ війна стала випробуванням на стійкість та витримку! Адже наші з вами родичі, близькі були або безпосередніми учасниками, або спостерігачами небаченої до того жорстокості.

Завдяки свідченням учасників тих подій, сьогодні на уроці ми з вами спробуємо почути та побачити усі ті емоції та почуття, які переживала людина. Адже хто краще очевидця може розповісти про війну…

Постановка проблемних завдань:

1)               Чи була війна неминучою ?( «Так» або «Ні» метод – «Обери позицію»)

2)               З яким настроєм населення сприйняло звістку про початок війни?

3)               Що вплинуло на психологію та поведінку солдата під час війни?

4)               Як і чому війна змінила роль жінки у суспільстві?

5)               Які уроки можемо взяти з Першої світової війни?

План.

І.    У вирі імперських інтересів.

ІІ. Світова війна : Людський вимір.

а) патріотичне піднесення;   

б) війна «…очима солдата»;

в) війна «….очима жінки».

Епіграф:"Війна жахлива, та  все ж вона виявляє духовну велич людини, що кидає виклик своєму найсильнішому спадковому ворогові - смерті".
                                                                                           Генріх Гейне.

Учень:

        Перша світова війна (1 серпня 1914 - 11 листопада 1918) - один з найбільш широкомасштабних збройних конфліктів в історії людства.

Ця назва утвердилася в історіографії тільки після початку Другої світової війни в 1939 році. У міжвоєнний період вживалася назва «Велика війна», в Російській імперії її іноді називали «Другою Вітчизняною, потім у СРСР - «імперіалістичною війною».

Перша світова була війною небачених досі масштабів. У війні брало участь 34 держави, за час її тривалості до лав армій було мобілізовано  65 млн. чол. Внаслідок війни загинуло 10 млн., близько 20 млн. чоловік було поранено. Кожна хвилина забирала життя 4 солдатів, а ще 9 отримували поранення. Бойові дії йшли в Європі, на Близькому Сході і в Африці. В ході війни зникли 4 імперії і була суттєво перекроєна політична карта.

  Як не дивно, але війна офіційно закінчилась лише 3 жовтня 2010 р.,через майже 92 роки після того, як припинилися бойові дії. У цей день Німеччина виплатила  останній транш репарацій, призначених їй союзниками. Сума склала 59,5 млн фунтів стерлінгів.

І розділ.   У вирі імперських інтересів: причини війни.

Розглянемо якими були причини початку війни …з погляду сучасників та дослідників.

І.1.Погляд сучасника.

Доповідь царю, яку склали МЗС і Морське міністерство Росії «Про ціль вітчизни на найближчі роки»

Безперечно, аж до остаточного вирішення завдання твердо приймається для всіх дипломатичних зусиль Росії така політична ціль: у найближчі роки - 1918-1919 – заволодіти Босфором і Дарданеллами.

І.2.Погляд дослідника.

Улітку 1898 р. російський імператор Мико­ла II вперше в історії людства звернувся до урядів усього світу з пропозицією «покласти край безперервним озброєнням і знайти засоби, які запобігали б нещастю, що загрожує усьому світові».

Англія помітила в цьому «німецькі підсту­пи». Вільгельм II  зневажливо висловився: «Гуманітарний дурман довів Нікі (Миколу ІІ)  до цього неймовірного кроку». А багато хто з політичних спостерігачів вважав, що все простіше: російська казна знову зазнає труднощі.

       

І.3.Погляд сучасника

Із висловлювань президента Франції Р. Пуанкаре

Я не бачив у свого покоління іншої мети у житті, ніж надію повернути наші втрачені провінції.

І.4.Погляд сучасника

Член німецького генерального штабу Ф. фон Бернгарді

Неможливо, щоб Німеччина і Франція змог­ли коли-небудь домовитися стосовно своїх проблем. Францію необхідно зовсім розтрощи­ти. Вона повинна бути знищена раз і назавжди як велика держава.

                              

«Всі шукають і не знаходять причину, по якій почалася війна. Їх пошуки марні, причину цю вони не знайдуть. Війна почалася не з якоїсь однієї причини, війна почалася з усіх причин відразу».

                                                                                                        В. Вільсон

Питання для обговорення: Чи була війна невідворотною?

ІІ. Світова війна : Людський вимір.

Вбивство наступника Австро-Угорського престолу принца Франца Фердинанда 28 червня 1914 року в Сараєво більшість дослідників називають приводом до розгортання війни, бойові дії починаються буквально місяць по тому.

Пропоную, заслухати свідчення сучасників та дослідників стосовно настроїв, з якими населення зустріло звістку про цю подію.

а) патріотичне піднесення.   

                                                          

Погляд політика

Із висловлювань президента Франції

Р. Пуанкаре (серпень 1914 р.)

Оголошення війни Німеччиною викликало в нації значний спалах патріотизму. Ніколи за всю свою історію Франція не була настільки прекрасною, як у ті часи, свідками яких нам випало бути. Мобілізація, що розпочалася 2 серпня, завершилась уже сьогодні, вона пройшла з такою дисципліною, в такому порядку, з таким спокоєм, з таким піднесенням, що викликають радість уряду і військової влади...

Погляд очевидця

Біля Букінгемського палацу дорогу перего­родив великий натовп.

-        Короля Георга! Короля Георга! – хором вигукував натовп.

Через кілька хвилин... з'явився король. Майданом прокотилося оглушливе «ура!»... Тисячі загорланили:

-        Хо-чемо вій-ни! Хо-чемо ВІЙ-НИ!

І знову «ура!». Король ніяк не виявив ні схвалення, ні осуду.

-        Говори! - кричав майдан. - Говори! ХО­ЧЕМО ВІЙ-НИ!

Король знову зробив вітальний жест і зник. Натовп відповів ревом, викрики «ура!» зміша­лися з ремствуванням розчарування. Знайш­лися весельчаки — без них не відбувалось жодне збіговище - і почали кричати:

- Ми — боягузи?

- НІ-І!

- А німці?

- ТА-АК!

- Може, ми німців дуже любимо?

- НІ-І-І!

Можна було не сумніватися в тому, які по­чуття і настрої цієї частинки Англії.

Думка дослідника

Як розповідав один спостерігач, коли поча­лася війна, в Юзівці на головній вулиці зібрав­ся натовп, агітатори виголошували патріо­тичні промови «Смерть Австрії та Німеччині! Хай живе Росія! Ура!!!» ...Багато робітників вірили у війну. На ринку продавали безліч портретів «царів, королів, президентів та різних генералів». Люди вважали за необхідне повісити портрет царя не тільки вдома, а й у бараках. У бараках цей спостерігач бачив, як чоловік на ім'я Суржик Тишка, що доти прок­линав і Бога, і царя, забив цвяха і повісив на стіну портрет Миколи.

Газетне повідомлення.

Звернення воєнного міністра Великої Британії  Г. Кітченера від 5 серпня 1914р.

«Ти потрібен своєму королю і своїй країні. Відгукнись на заклик своєї країни! Кожен день загрожує похмурими можливостями, і саме в цей момент Імперія знаходиться на порозі найбільшої війни у світовій історії.
У цій важкій ситуації твоя країна закликає всіх молодих неодружених чоловіків згуртуватися навколо її прапора і вступити до лав Армії. Якщо кожна патріотично налаштована молода людина відгукнеться на її заклик, Англія і вся Імперія стануть сильнішими і єдиними, ніж будь-коли.! Іди на найближчий призовний пункт, адресу якого можна довідатися в будь-якій установі, і вступай до  армії сьогодні!»

           б )  війна «очима солдата»

Та минули перші місяці і війна не здавалась такою швидкою і переможною.

Нові учасники нові жертви . Протяжні фронти…

Війна дала людству нові види знищення собі подібних – хімічну зброю, військову авіацію, потужну артилерію, танки…

Та головним результатом будуть людські життя тих, хто не повернувся…

Ті, хто залишився жити, згадують жахливі умови окопного існування….

Погляд очевидця

З листа до матері солдата німецької армії (25 вересня 1914 р.)

...Чи є небезпека на війні? Небезпека. Хто її зневажає, той від неї вислизає. Набігає неспокій. Однак я в окопному загоні. Героїчна смерть – ось для мене найбільше бажання. Щоправда, героїчній смерті життя важливіше. Всі зневажають смерть. Моїм обов’язком є життя. Моїм обов’язком є боротьба, на яку мене принудили росіяни і французи. Якби війна була агресивною, загарбницькою, то моя служба не була б добровільною... Все це реалії війни.

Погляд очевидця

З листа до батька солдата французької армії (жовтень 1914 р.)

Любий батьку, зараз схарактеризую своє нове положення. Роблю все можливе, щоби добути собі лакея... Якщо б мама виїхала з Парижа, то могла б мене провідати в Майні. Я був би дуже вдячний, але нехай вона бережеться залізничного транспорту, який ходить досить нерегулярно через перевіз поранених, амуніції для військових частин. Радив би мамі їхати самостійно, залежно від ситуації. В таборі багато поранених... Шпиталь тут організований дуже добре. До побачення, любий батьку.

Погляд очевидця

Зі спогадів бійця Легіону українських січових стрільців

Було це 27 серпня 1914 р. Десь опівдні через усе село проїхав, простуючи звідти десь, звідки чути було бухкання гармат і цокотання кулеметів, великий фургон із червоним хрестом на білому прапорі, що його тримав у руках молодий парубок-німець у той час, коли трохи старший поганяв коні. У фургоні відкриті, але позакутувані в білі простирадла, лежали перев’язані марлею, крізь яку просочувалась кров, немолода вже жінка і маленьке, може дволітнє, дитятко. Голова цій дитині була туго забинтована, виглядали тільки повні докорів, стражденні оченята, а перев’язка вже мокріла від крові...

Погляд очевидця

Війна очима солдата російської армії (15 грудня 1915 р.)

Я пока жив, был в окопах 12 дней, а сейчас на отдыхе. Слава Богу затишье, бою пока нет, а дальше увидим. Но сейчас нужда заедает, хоч я и переменяю бельё, паря его в кипятке. Ну что ж скрепя серце переносим все, может и переживу все это... Во время отдыха я сплю на хворосте в землянках. Но в окопах почти не спим, хотя и там есть хворост, мох, листья там же в окопах вырыты землянки от холода и дождя, но грязно. Одним словом самому злейшему врагу я не желал бы попадать в эти «окопы». Если бы дал Бог чтоб никогда в жизни никто не попадал в эти окопы, и чтоб даже не знали , что такое окопы. А мне если б дал Бог пережить все эти солдатские нужды, остатся живым: то я уже узнал, что значит «война».

Погляд очевидця

Лист солдата Йоганна Мюллера

Люба мамо!

Тепер я знаю, чим є війна. Ми сидимо вже вісім днів у окопах, і тут дуже холодно. Вже десять днів ми не їли теплої їжі, тільки галети з паштетом, бо польова кухня не може до нас доїхати. На горі біля нас лежить багато вби­тих. Із 240 чоловік ще 40 лежать там. Моїм єдиним бажанням є якнайшвидше  завершен­ня війни.

в)  «….очима жінки»

Письменниці Світлані Алєксієвич належить вислів: «У війни нежіноче обличчя». Природа доручила жінці продовжувати людський рід, берегти його. Натомість війна знищує людей, а це суперечить жіночій натурі. Перша світова війна: сестри милосердя і фельдшерські в госпіталях, рідше жінки знаходились – в загонах Червоного хреста – у прифронтовій смузі, на передовій. Жінки кинулись на захист вітчизни, при чому в ударних батальйонах переважали вже представниці трудових сімей – кравчині, вчительки, сестри милосердя, робітниці, учні з провінційних міст.

Інша сторона феномену – неоднозначне ставлення військової чоловічої більшості, так і громадської думки в цілому, до присутності жінки у бойовій обстановці, в армії взагалі. Психологи відзначають, що жінка володіє тонкою душевною організацією, у порівнянні з чоловіком. Самою природою в жінці закладена функція материнства, продовження людського роду. Жінка дає життя. Тим проти природнішим здається словосполучення жінка-солдат, жінка, що несе смерть…

Погляд очевидця

З книги С. Панхерст «Домашній фронт»

У липні (1916 р.) до мене звернулися жінки, що працювали на авіаційних підприємствах у Лондоні. Вони покривали крила літаків маскувальною фарбою за 15 шилінгів у неділю, працюючи з восьмої ранку до о пів на сьому вечора. Їх часто просили працювати і до 8 вечора, а платили за цю зверхню працю, як за щоденну... За їхніми словами, постійно по шість або й більше з 30-ти жінок, що працювали на фарбуванні, були вимушені виходити з цеху і відлежуватись на камінні по півгодини чи й більше, ніж вони могли повернутися на свої робочі місця.

Погляд очевидця

Із щоденника невідомого учасника подій (Північна Буковина)

Субота, 18.11.1916 р.

Живемо, як в криміналі: нігде не ходимо, нічого не знаємо. Стали справжніми вегетаріанами. Правда, дріб не так-то й дуже дорогий. Курку можна купувати за 2К (К – крона), качку за 3К, гуску за 5К, та біда, що на все треба грошей, а грошей меншає, не прибуває, бо платні ніхто не дає. Тому щадиться до крайності. Що було старе «нездале», тепер направляється – і воно добре. От я тепер стала «шевцем»: золюю та латаю собі і дітям черевики, а мама латає їм сукенки. Нафти вже не можна ніде дістати. У нас щось 5 л, та щоби стало надовго, світимо тільки одну лампочку в кухні. А як ця вийде, то будемо світити каганчиком – черепочком зі смальцем і гнотиком.

Однако то не всім тепер так тяжко жити, як нам. Є і такі, яким тепер багато ліпше живеться, як під час миру. Але то треба бути «лисом» і обманцем. 3-й рік науки вже нема. Олю й Толю підготовляю сама. Однак шкільна наука все-таки ліпша.

«Людство ніколи ще не було в такому положенні. ..люди вперше отримали в руки такі знаряддя, за допомогою яких вони без промаху можуть знищити все людство. Таке досягнення всієї їх славної історії, всіх славних праць попередніх поколінь. І люди добре зроблять, якщо зупиняться і замисляться над цією своєю новою відповідальністю. Смерть стоїть напоготові, слухняна, вичікуючи, готова служити, готова змести все народи , готова, якщо це буде потрібно зтерти на   порох, без будь-якої надії на відродження, все, що залишилося від цивілізації. Вона чекає тільки слова команди. Вона чекає цього слова від переляканої істоти, яке вже давно служить їй жертвою і яка тепер один єдиний раз стала її повелителем.»  Уільям Черчіль.